Модриновий рай

Унікальний модриновий ліс розташований на території Городницького лісового господарства, що у Новоград-Волинському районі Житомирської області. Модрина європейська  — єдине хвойне дерево, що восени скидає хвою. Російська назва «лиственница» ближче до біологічного феномену цього «пухнастика». Але «модрина» звучить якось загадковіше. Ми звикли бачити це дерево поодиноким у парках та скверах, тай то надзвичайно рідко.

Проте на Житомирщині є цілий модриновий ліс! Це урочище має логічну назву — «Модрина». Дістатися до урочища не просто. І це, як на мене, добре, бо здолати перешкоди бездоріжжя і дістатися до заповідного лісу зможуть лише справжні любителі природі, які не виріжуть на віковічному стовбурі: «тут був...». Хоча серед зелених велетнів таки зберігається одна писемна пам’ятка — меморіальна плита встановлена графом Йозефом Потоцьким до століття свого діда. Власне з цієї нагоди і було створене це насадження модрини, саме у часи процвітання родини Потоцьких.

Ні дупла, ні поранення, ні якого іншого пошкодження — деревина модрини надзвичайно щільна і не по зубам шкідникам. Поплавати на човні з модрини не вдасться — піде на дно, така ця деревина важка!

Високе, струнке, тверде і довговічне — ось чим цінна ця порода. Проте елітний будівельний та виробний матеріал втрачає свою цінність за короткий, як людський вік, час. Яких-небудь сто років, для модрини це лише юність, а деревина вже знижує свою кондиційність, що правда це лише на думку деревообробників.

Модрина росте в середньому майже сто сантиметрів у рік (у різні роки життя по-різному). Не бамбук, звичайно, але така швидкість росту — рекорд для хвойних. От і виміряйте цього «хмарочоса», якщо їх середній вік тут складає 170 років!

Урочище «Модрина», що має площу, приблизно, десять гектарів, вже зараховане до пам’ятників природи загальнодержавного значення.

Віка Лук’яненко ekoturtv@ukr.net